Про Допомогу з великої букви: Олена Гончаренко – волонтер, працьовита та успішна жінка

Так вже у нас повелось, що держава не поспішає на допомогу людям, які її найбільше потребують. Тоді за справу беруться небайдужі люди. І це не завжди успішні бізнесмени, депутати, чи  селебрітіс. Часто волонтерством починають займатись люди, що зовсім недавно ще самі потребували допомоги. Мабуть,  тому вони це і роблять, оскільки добре знають, як важко залишитись сам на сам із суворою реальністю нашого життя.

Ми завітали до однієї із найактивніших волонтерок Жтомирщини – Олени Гончаренко та розпитали про нелегку роботу “добровільного помічника”:

Як довго Ви займаєтесь волонтерством?

Займаюсь цим вже 5 рік. Люди мене вже знають, приносять мені різні іграшки, канцелярію, а також пусті коробки, в які я складаю набори. Таким чином я формую подарунки дітям.

Ви допомагаєте тільки дітям зі спеціальних навчальних закладів?

Ні, я також багато допомагаю дітям з малозабезпечених сімей.
Зараз в Житомирі є вже досить багато людей, що займаються якоюсь допомогою. І в той же час в місті простіше знайти якийсь підзаробіток та соціальну допомогу. А чим далі в провінцію, тим важче влаштуватись хоча б на якусь роботу. Люди мають тільки те, що дає домашнє господарство, продукти, які вирощують самі. Трапляються багатодітні сім’ї, де ще й батько питущий – у них, як правило ситуація дуже складна. Деякі діти ніколи не виїжджали в місто і не бачили тих благ сучасного життя, якими ми користуємося щодня. Їм потрібна соціалізація.
У нас була одна родина, з якою ми працювали. Ми привезли маму з дітьми в місто, зробили їм невелику екскурсію, покатали дітей на каруселях, яких вони ніколи в житті не бачили. Маму завели в перукарню, зробили їй зачіску. Одним словом, ми показали цій сім’ї що можна жити по-іншому.
А тим часом, на заздалегідь зібрані кошти ми зробили косметичний ремонт у них в хатині. Родина була дуже приємно вражена таким подарункам долі, і, було помітно, що це їх надихнуло.

Як знаходите малозабезпечі родини?

Раніше ми тільки самі шукали малозабезпечені родини. Це досить складно і на пошук йде багато часу.
Почали співпрацювати зі службами у справах дітей.
Вони знають всі родини. Ми привозимо речі, а людей заздалегідь викликають і вони вже чекають на нас.
Всі родини, з якими ми працюємо – це родини зі складними життєвими обставинами і служби про них знають. Але служби обмежені у своїх повноваженнях. Вони, наприклад, не мають права збирати речі, так як це роблю я. Таким чином, ми успішно співпрацюємо.

Чи проводите промо-акції?

На Всесвітній день подяки ми збираємось зробити невелику акцію, метою якої буде інформування населення, про необхідність допомоги дітям.

Ми будемо розповідати:

  • в чому саме є найбільша потреба,
  • куди можна принести речі,
  • яким ще чином можуть допомогти бажаючі.

Що приймаєте від охочих допомогти?

Речі, книжки для поновлення бібліотек в селах та інтернатах, іграшки для подарунків. І найбільша потреба в канцелярії та засобах для рукоділля. Хотілося б донести до дітей та їх батьків, що можна робити щось руками, і ці вироби потім продавати через магазини сувенірів чи навіть відкрити свою лавку-майстерню.

Родини не завжди опиняються у складних життєвих обставинах через те, що хтось пʼє. Іноді це сімʼї, де є особа з інвалідністю, або сама дитина інвалід. Таким дітям дуже важко влаштуватись на роботу, так як держава абсолютно не займається даним питанням.

Ви досить серйозно займаєтесь волонтерством. Це Ваша основна діяльність?

Волонтерством я займаюсь паралельно з моєю основною роботою – організацією промо-акцій. Також я співпрацюю з компанією, що проводить медичні дослідження. Як бачите, мої активності дуже різноманітні, і часто потрібно переключатись з одніє діяльності на іншу.

В мене так склалося життя, що я не могла піти на роботу і працювати з 9 до 6 годин. Мій син народився з вадою, і його весь час потрібно було лікувати. До того ж, в мене були батьки у похилому віці, яких мені приходилось лікувати та доглядати також самій. Так я була весь час привʼязана до своєї родини, і шукала роботу, яку я могла б поєднати зі своїми обовʼязками. Тому так і вийшло, що своїми проектами я можу займатись в потрібний мені час.

Тобто, поневолі Ви стали бізнес-вумен?

Так, для мене працювати за графіком це неприпустимо. Я маю сама керувати своїм часом. Один день можу працювати 4 години, в інший – 10.

Можу припустити, що ніякого доходу від волонтерства Ви не отримуєте?

Це є моя абсолютно добровільна діяльність і я не маю від неї ніякого доходу. А часом ще й трапляються люди, що невдоволені допомогою, мовляв, Ви маєте надавати якісніші подарунки, або Ви зобовʼязані допомогти, а не допомагаєте.

Які основні перепони в діяльності?

Однією з найбільших труднощів є відсутніть транспорту. Коли вже зібрані речі, книжки, іграшки та підготовленні для передачі, залишається проблема доставки. Кожного разу мені доводиться шукати людину, яка змогла б допомогти в цьому. Добрі люди час від часу допомагають, але у всіх є робота і сімʼя, і не завжди виходить зʼїздити до дітей.

В чому є найбільша потреба?

Найбільша потреба все-таки не в речах та іграшках, а в транспорті. В мене по плану поїздки до Андрушівського, Бердичівського, Коростишівського та Черняхівського районів. Ми звʼязалися з місцевими службами захисту дітей і вже зібрали частину гуманітарної допомоги. Тепер потрібно знайти людей, що зможуть завезти (вистачить легкового авто).

За такий проміжок часу, що Ви працюєте, у Вас мала б набратись команда помічників?

Так, є люди, які привозять речі, пакують подарунки. Але знову ж таки, у всіх є ще й власні справи, свої які потрібно вирішувати. Тому я не відмовляюсь від будь-якої допомоги.

Що допомагає в роботі?

Загалом – підтримка колег, меценатів, інших волонтерів; слова вдячності від дітей, яким привозимо подарунки.

З чисто практичної точки зору – соціальна мережа Фейсбук – це чудова система, що дає змогу швидко звʼязатися з людьми та вирішити нагальні питання.

Багато людей не проти віддати якісь свої речі, або можуть зробити оптову закупівлю певної групи товарів та пожертвувати. Можливо є якісь побажання з цього приводу?

Друзі!

Хочу щоб ЖОДНА ДИТИНА НЕ ЗАЛИШИЛАСЬ БЕЗ ПОДАРУНКА НА РІЗДВО!

Хочу продовжити традицію і зібрати скільки зможу  подарунків дітям з далеких сіл, де батьки не мають можливості купити дітям різдвяного подарунка.

Я складаю подарункову коробочку (іграшки, засоби гігієни, канцелярію). Саму коробочку обгортаю подарунковою бумагою. Тому хто бажає долучитися – запрошую! Якщо є іграшки, якими Ваші діти не граються , або хто може купити (пазли, лего, кіндери, обручі для волосся, резинки, банти, різні невеличкі іграшки та інше). Також потрібна подарункова  бумага, коробки з-під взуття. Ближче до свята будемо приймати солодощі.

Можливо, хочете комусь подякувати?

Дякую Аліна Домбровська за те що ти зімною вже 5 років, завжди поруч, на тебе можна покластися! Дякую і вітаю моїх квіточок Ирина Ковальская , Нина Горнакова! Вітаю зі святом і дякую моїй подрузі Elena Sergienko , за те що я тільки молюся, а ти вже надсилаєшь допомогу! Дякую Giulia Viniconis за те що вона зібрала 100 кг уманітарної допомоги, на яку ми чекаємо у жовтні! Дякую Oksana Ostapchuk за гуманітарну допомогу із Кракова! Дякую Іра Ярошенко за те що ми за її допомогою купили памперси для дома малютки! Дякую Анна Остапенко за підтримку, Вітаю зі святтом Marina Marish, дякую за деякі спільні справи ! Дякую і вітаю Александра Косовская за допомогу у відвідуванні інтернатних закладів! Не можу промовчати і не привітати найкращих в світі дівчат Татьяна Кравченко, Юлія Вітковська, Елена Шапаренко! Дякую Stefania DImova за її допомогу! Всі кого я не можу зараз знайти щоб подякувати також вітаю зі святом! Мене не підтримують депутати! Мене підтримує громада і я тим горда! Дякую всім !


Від імені редакцій DE V ZT та TIMES.ZT Олена, щиро вітаємо Вас з Днем народження! Прийміть вдячність за ту велику працю, що Ви робите.

Бажаємо сил та натхнення для подальшої діяльності, здійснення запланованого, позитивних вражень та емоцій в житті!


Я люблю своє життя саме таким !
Життя для Бога, для себе , для дітей, для Людей!
Життя насичене подіями, емоціями, подорожами, друзями!
В житті люблю бути на самоті з собою. Я вчуся не проживати події настільки гостро. Бути менш радикальною, менш вимогливою до себе і до інших. Вчуся приймати свої та чужі помилки. Казати і приймати “Ні”.
Я відкрита і емоційна. І від цього іноді дуже боляче!
Часто поспішаю у всіх сферах свого життя.
Помиляюсь і виправляюсь! Падаю і піднімаюсь!
Дякую Богу за школу , яка називається ЖИТТЯМ!

Олена Гончаренко

Сторінка у Фейсбук

096 505 9727

Підготував: Макс Сем


Раніше на DEVZT : День усиновлення в Україні

Поділитись:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *